Для голосування необхідно авторизуватись

Вічна загадка

Неправда, що Жінці потрібне плече –
Світи на своїх підіймає.
Неправда, що Жінці в душі не пече –
Ще й як! Та вона це сховає…

І біль триєдино сприймає Вона:
Як Жінка, Дружина, як Мати.
Із серця й любові зітче полотна
І стане весь світ прикрашати.

У неї палітра своя почуттів,
Що ляжуть дбайливим узором:
Надія і мудрість, наснага і гнів,
Відрада душі, біль і сором.

Неправда, що Жінка – істота земна,
Бо хто крізь часи і дороги
Почує тихенько молитви слова
Й посилить прохання до Бога?..

У серці її – вічна сила добра,
Що Землю-планету тримає.
Всміхається Жінка – приходить весна,
Усе від тепла оживає.

Неправда, що Жінка мізерна й проста,
Бо серце її многогранне,
В яке зазирнути не кожен мастак,
Не кожен читать його стане.

О Жінко! Ти диво Господнє єси!
Нехай із ребра чи коліна,
Ти сила і міць, ти натхнення краси
І загадка вічна й нетлінна.

2

Автор публікації

Офлайн 6 місяців

Ірина Турик

142
Коментарі: 0Публікації: 34Реєстрація: 14-07-2019

Автор місяця (Серпень 2019)

Достижение получено 21.09.2019

Титул: Автор місяця (Серпень 2019)

Публікація автора набрала 4 вподобання у серпні