Давай зігрієм свої руки
Морозом сковані вночі.
Цілунками накриєм губи,
Щоб легше дихалось уві сні.
Мовчати будемо з тобою
Ти тільки погляд не відводь.
Мені залишитись одною,
Не хочеться! Побудь зі мною!
Побудь зі мною до світанку,
Або ж залишся назавжди.
Зігрій собою аж до ранку,
Закрий від горя і біди.
Холодні дні, морозні ночі,
Й засипані в снігах стежки.
Закохані у тебе очі,
Побудь зі мною, ще не йди!
Укрий обіймами своїми,
Я їх чекала з літа ще.
Руками теплими своїми,
Торкнись мене…хоч за плече…
Не бійсь зі мною залишитись
Віддай себе всім почуттям.
Обіймами, як ковдрою вкриватись…
Пройтись зі мною моїм життям.
2 коментарі “Давай зігрієм свої руки”
Пропоную замінити “давай зігрієм” на зігріймо разом”: “давай зігрієм” – пеприпустимий росіянізм)
Можна! Дякую за коментар 👌