Коли мені нестерпно на душі,
Коли ятрять старі на серці рани.
Беруся я за ручку й чисті аркуші,
І біль розвіюється мов вітрами.
Я біль майстерно ложу на папір,
Я смуток свій на ньому залишаю.
Не знаю від яких і до яких це пір,
Але мені реально це допомагає.
У кожного свій метод боротьби,
Один гуля а інший забувається в горілці.
На полотні малює хтось диво сади,
А другий гарно вміє грати на сопілці.
А я пишу, пишу про все що є,
Про те що не дає ночами спати.
Про біль який скував тіло моє,
І серце змушує моє страждати.
Як кажуть про папір, він стерпить все.
Лише йому одному довіряю.
Не знаю куди завтра занесе,
Та слід по собі вже сьогодні залишаю.