В порожніх храмах душ гуляє вітер
Тут тихо стало й карантин давно.
Минуле з пам’яті давно все витер
І тільки спогади наче німе кіно
В порожніх храмах душ гуляє вітер
І все покрилось порохом давно
Могильна тиша дихає між стін
Спогадом красок, що колись було
Того, чого не буде більш уже ніколи
І силу слова, що замкнули в самоті
У храмах душ тихо заплакали ікони
Та розтопити егоїзму так і не змогли
(картинка з інтернету)
Автор публікації
я не поет - я тільки тінь блукаюча в пустелі ...
Достижение получено 08.04.2022
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
Достижение получено 30.04.2020
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 27.04.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
3 коментарі “в порожніх храмах душ”
Так глибоко!
Ми кожен по собі тому і порожнеча…
Нема в народу єдності. Нема!.
здавалося б такі звичайні речі
наролом стати! Відійде пітьма
Від України. Нам вогню бракує.
Вогню любові в змучених серцях.
Прадавня мудрість : “ДОБРОТА лікує!”
А в нас сидить невпевненність і страх…
У храмах душ тихо заплакали ікони
Та розтопити егоїзму так і не змогли
Чудові рядки!