Прозора ніч… Далекий місяць…
Та й водночас такий близький…
Малює стежку в дивну відстань,
В яскраву вічність… Де є ти…
Чарівний день… Летять хвилини…
Сонце всміхається з небес…
Раптово хмара почорніла… Єдина мить – і вже дощить…
А місяць… все кудись веде…
Іду собі за ним спокійно… Про тебе мріючи в думках…
На серці – затишно і тепло… А я – неначе у піснях…
І раптом – казка закінчилась… Статуру бачу я твою…:
Біжу до тебе стрімголов… І в голос шепочу: «Люблю…»