Найрідніша моя, найдорожча у світі людина!
Не журись і, благаю, матусю, не плач,
Ти сьогодні, будь ласка, мене, свою рідну дитину,
Щиро благослови, і за все, мене мамо, пробач!
За недоспані ночі, за сум, за образи дитячі,
І за всі хвилювання, за все, мене мила, прости,
Я від тебе не йду, ти не плач, я ж не плачу,
Щиро благослови, і спокійно мене відпусти!
Ти молилась за мене щомиті, рідненька, й плекала
Й не даремно, ось бачиш, – я вдячна матусю тобі
І за те що ти є, що зростила й життя дарувала,
Я вклоняюсь, матусю, низенько тобі до землі.
А мені час іти, не кажу прощавай тобі, мамо
Я колись неодмінно повернусь, матусю, сюди
Сумувати й журитись за тебе я буду так само
Але ти не сумуй і плач! Лиш прошу тебе-жди!
Твої очі прозорі у темряві променем сяють,
Твої зцілюють руки від ран та від болю завжди,
Твої ніжність і ласка від сліз мене оберігають
Твоє серце рятує від лиха, напасті й біди.
Ти чекаєш вночі. Вранці влітку й зимою,
Ти готова чекати весь вік та й бува уві сні
Скільки житимеш завжди будеш ти зі мною,
Й бути янголом завжди готова, матусю, мені.
Я повернусь, матусю, ти вір, я тобі обіцяю!
Час, ти знаєш, так швидко невпинно летить
Ти завжди мене люба чекаєш невтомно, я знаю,
Цього разу я швидше повернуся, майже за мить…
Тільки будь! Дочекайся мене неодмінно,
Хай осінні вітри не здіймають на серці печаль.
Нехай хмари в очах не схиляються сірою тінню
Нехай осінь тривожну скидає із себе вуаль.
Автор публікації
