Вона в жінці присутня не завжди – то є, то немає, – але прокидається найчастіше в невідповідні моменти. Наприклад, я його аж так кохаю, що маю довести, що в нашій парі я – головна і ніколи не підійду миритись першою! Або коли вбігаєш в переповнену маршрутку і вже інстинктивно починаєш шукати очима, за що б вхопитися руками, а голова думає «Ну нащо було вдягати зранку туфлі на підборах?», але в цей момент якийсь чоловік поступається тобі місцем, а твоя феміністка прокидається в тобі і надихає на такі слова: « О, я вже так погано виглядаю, що мені місцем треба поступатись!», а ти говориш собі: «Сиди і мовчи!». І тоді твоя феміністка засинає глибоким сном до наступного разу. А ти сидиш така щаслива і думаєш: «Я ще непогано виглядаю, якщо чоловіки мені місцем поступаються!». Вона приходить навіть після слів: «Початковою формою для прикметника є форма називного відмінка однини чоловічого роду» – ну і чому саме чоловічого роду, за які заслуги? Я бачу, ви вже мене почали розуміти! О, а як дратують моменти, коли ти готуєш, миєш посуд, прибираєш, переш, а він лежить перед телевізором – і ти б хотіла хоч одним бочком полежати, відпочити. А найбільше дратуєшся, коли ти робиш ту ж роботу по хаті, а він спить! Ну чому, чому, чому я маю робити те, що не хочу? Я за цей час шедевр би створила, але маю відпрацьовувати одвічний жіночий гріх! І до чого той фемінізм взагалі, якщо він не працює?
Штани – найпоширеніший і подекуди єдиний прояв фемінізму, бо все одно посади керівників займають чоловіки, жінці завжди вказують, де її місце. А ховаємось ми за штани, в яких і почуваємо себе впевненіше, бо не треба задумуватись, як стати та сісти. Одягнув та забув, щоб не бути гіршою за чоловіка. Але, любі жіночки, одягніть краще червону сукню та взуття на підборах – і жити стане легше. Бо жоден чоловік такої жінки не омине: і в двері пропустить, і місце в транспорті запропонує, і допоможе. Ось в чому наша сила, а їх слабкість! Бо ми ж з чоловіками, як день і ніч, як сонце і місяць, як людина і повітря!!! І до чого той фемінізм? Я вже й не пам’ятаю…
Автор публікації
