Давай будем грати, наче знову в улюблені шахи
І нехай плачуть вікна, і рушають у вирій птахи,
Нехай падають стіни і палають заржавілі мости!
Просто мовчи і пиши свої несміливі листи.
Ти шукай мене на перонах метушливих вокзалів,
В улюбленій музиці, у стосах п’янких мемуарів
І нехай небо падає на закохані вечірні дахи,
Просто вкотре римуй свої солодкі гріхи.
Ти люби, як промовлену знову молитву,
Як мелодію скрипки та ще незакінчену битву
Між нами і херувимами за початок нової доби.
Я чекаю на тебе – не бійся, лети і люби!
