Для голосування необхідно авторизуватись

Львівська кав’ярня

Львівська кавярня

Зимовий вечір тихо накриває пеленою ночі місто. Люди,немов  перед дощем мурахи, швидкими кроками розбігаються по домівках. На вулицях Львова стає пусто, як і в кав’ярні при Площі Ринок.

Ще останні відвідувачі намагаються зловити аромати цинамону та глінтвейну, що створили незабутню атмосферу зимового вечору.Грає  стихаюча симфонія Фредеріка Шопена. Різнобарвні лампадки, акуратно розвішані вздовж смугастих пастельного кольору стін, яскраво блимають від часу до часу зеленими, жовтими, голубими, червоними вогниками. Декілька стільців біля вікна, немов після виснажливого дня, притулились до стін важкими спинами.

Офіціантка вимкнула світло. Декотрі свічки на круглих столиках, застелених мереживними білими скатертинами, залишились догорати до кінця. Невеличка кав’ярня у стилі Шульцових крамниць, поринула у темряву. Танцюючі жаринки свічок у канделябрах бігають химерними тінями по стінах, дозволяють оку ще розгледіти обриси умебльованої у класичному стилі цукерні. Немов вальсуючі пари, розкинулись у ній декілька круглих столиків. За ними акуратно розставлені дерев’яні стільчики, два-три за кожним.

У правому кінці затишної зали знайшов собі приємну місцину невеличкий камін оздоблений натуральним камнем. Від вітру, тонкими смужками полум’я згасає, немов сонце сідає за небокрай. Кілька полін до цих пір червоним кольором поблискують, немов соромлячись власного тепла. Поверху каміну стрічкою власники виклали пару чорно-білих фотографій у блискучо жовтих оправах. Лівіше від них стоїть невеличка клепсидра, вода у якій тихими краплями перетікає додолу, додаючи до звучання мелодії Шопена незвичних нот.

У протилежній стороні кав’яреньки стоїть величне різдв’яне дерево. Щедрими різнокольоровими гірляндами прикрашена, ялинка гордовито заглядає у шибки, спостерігаючи за метушнею людей на дворі. Сяє вона легкими барвами сонячних кольорів. Переливається блискотом у райдужні відтінки, а згодом завмирає у вичікуванні дива. Замість звичних декорацій, у темряві видніються рум’яні пряники, глазуровані різнобарвним цукровим сиропом. А одор справжньої ялинки пахощами розливаєтся по приміщенню, що нагадує радше затишну оселю, ніж місце для відвідувачів.

На дворі вже нічого не видно. Вогники у вікнах поволі гаснуть. Рештки скрипучих дров догоріли, залишивши лиш майже непомітний шлейф тепла, свічки і потухли. Цукерня поринула у тихий сон.

 

3

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

Solya

7
Коментарі: 1Публікації: 2Реєстрація: 29-11-2020

Небайдужий читач

Достижение получено 01.12.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Думок на тему “Львівська кав’ярня”