Не сварись, що така я слабка.
Я ж люблю тебе так, як і вчора.
По воді би пройшла б і море,
Босоніж. Ось цілуй, вода.
І не правда, що труднощі сталь,
І характери сильними роблять.
Я по краю іду безодні,
Навіть, очі сховала в вуаль.
Не кажи, що тебе не люблю,
Чуєш, чайки тобі розкажуть,
Що вода там була відважна,
І мене провела по дну.
Щоби сльози були твої,
Тою згадкою, або тим морем,
Де сховала я своє горе
І де реквієм всі кораблі,
Що не можуть забути землі…