Для голосування необхідно авторизуватись

Колискова

Колискова

Ти сумуєш за мною під поглядом темряви ночі…
Гілка дерева темним виразнить округле плече,
І якщо наші душі ні біль, ні печаль не пече,
То чому мерехтить поцілунком на грудях листочок,
А фіранки примарі волосся із тіней плетуть,
І тріпочуть, тріпочуть, про спогади марні тріпочуть?

Я чатую з вікна понад маревом сонцесідання,
Виглядаю у щільних потоках затьопаний форд,
Де столичні автівкові річки впадають у фіорд,
Та лише незнайомі струмки у мій двір затікають,
І багрець габаритів та сплакане полум’я стопів
До міських підземель, як у нори, поспати тікають.

Загубились мережі зв’язку в інтернетнім полоні.
Я не хочу питати, де був, що робив ти, і з ким.
Ми однаково вільні в дорогах на крим і на рим,
А довіра тримає листочок на грудях в долоні.
І я знаю – не нині, так завтра твоїх триста коней
Ночуватимуть в нашому рідному стійлі з бетону
Під мою колискову… й північних вітрів Оболоні.
(2018)

2

Автор публікації

Офлайн 1 рік

Світлана Ткаченко

7
Коментарі: 0Публікації: 4Реєстрація: 13-08-2018

Думок на тему “Колискова”