Зміліли ріки і змаліли береги.
Шпаки клюють черешні за хатами,
І вОрони горіхові верхи
Збивають заїдастими ротами.
Замулились джерела і ставки,
Де моя мати срібну воду брала
І обвінчалася я з сумом навіки,
Й тривожним сон став, як нічна заграва.
Затихли птахи-співуни у небі,
Лиш сумно щось приказують в бузку,
А я живу думками лиш про тебе,
З тобою все вареники ліплю…
Заспоришився кучерями двір,
Де сіялись майори й чорнобривці,
Без них став чорно-білим світ
І я без крил—з собою наодинці…