Наче вишита хустина,
З візерунками хатина,
Білосніжна, у вишневому вінку.
Ясним сонечком зігріта,
Теплим дощиком умита,
Всього бачила на довгому віку.
Повертають, мов лелеки,
В хату батьківську здалека
Діти, внуки ненадовго у село.
Зустрічають батько й мати
І запрошують до хати,
У якій панує затишок й тепло.
У щасливу теплу днину
Вся збирається родина,
Найрідніші голоси разом бринять.
Все, здавалося б, як хочуть,
А серця чомусь тріпочуть
І невпинно дні без вороття летять.
Коли літній день дотліє,
Знову хата опустіє,
Листя жовте вкриє батьківський поріг.
Осінь випаде туманом
І хатину із батьками
Огорне журбою далечінь доріг.
Щоб розвіяти тривогу
І як шлях розлуку довгу,
Не цурайтесь, приїжджайте у село.
Поки є кому стрічати,
Поки є і батько й мати –
В тій хатині буде затишно й тепло.
Автор публікації
Думок на тему “Батьківська хата”
Як шкода, що сьогодні в українських селах так багато покинутих хат, що колись були теплими і затишними…