Для голосування необхідно авторизуватись

Батьківська хата

Наче вишита хустина,

З візерунками хатина,

Білосніжна, у вишневому вінку.

Ясним сонечком зігріта,

Теплим дощиком умита,

Всього бачила на довгому віку.

 

Повертають, мов лелеки,

В хату батьківську здалека

Діти, внуки ненадовго у село.

Зустрічають батько й мати

І запрошують до хати,

У якій панує затишок й тепло.

 

У щасливу теплу днину

Вся збирається родина,

Найрідніші голоси разом бринять.

Все, здавалося б, як хочуть,

А  серця чомусь тріпочуть

І невпинно дні без вороття летять.

 

Коли літній день дотліє,

Знову хата опустіє,

Листя жовте вкриє батьківський поріг.

Осінь випаде туманом

І хатину із батьками

Огорне журбою далечінь доріг.

 

Щоб розвіяти тривогу

І як шлях розлуку довгу,

Не цурайтесь, приїжджайте у село.

Поки є кому стрічати,

Поки є і батько й мати –

В тій хатині буде затишно й тепло.

4

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Світлана Вітер

52
Коментарі: 1Публікації: 15Реєстрація: 11-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 13.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Думок на тему “Батьківська хата”