От що за люди – все то їм не те:
В сусіда хата більша, жінка краща.
В сусіда краще і мітла мете,
От що це з нами? Не збагну нізащо.
Шукаєм скалку в інших, а самі
У своїх душах носимо колоди.
Ми других топим у в’язкім лайні,
Самі ж чекаєм слави й нагороди.
Живем, живем, забувши суть життя,
Осудим ближнього, хоч краще би й змовчати,
Забули вже про власне каяття,
Простіше всім «кістки перемивати».
От що за люди – грішні, не святі,
Та святості шукаємо не там ми.
Нам світяться гріховні міражі,
І виверження з душ нечистих магми.
От що за люди! Сорому нема,
А язики, як помело безкосте.
Бездумні люди, вдуматись пора
Що, може вам гріхів вже ваших вдосталь?!
Не буде так, як у сусіда в вас,
Бо різні в кожного в житті дороги!
І кожний свій рахує в долі час,
Де є й безпека, є й перестороги.
От що за люди? В храм ідем, як в цирк,
Щоб осудити, хто і в чому нині,
А Богу боляче – не знає зла причин,
Бо Він для щастя все дає людині…
© Оксана Граб”юк ” От що за люди?”
Автор публікації
