Тринадцяте – п’ятниця,
красен білий світ,
половина літечка
шле усім привіт.
У ліску зеленіє
густая трава,
а ще павучок
сіточку сплітав.
Доріжка після дощику
веде у дальній ліс,
до неба ростить сосенки,
неначе у політ.
Була там трохи нижчою
листяна полоса,
роз’єднує доріженька,
та тут і там краса.
Грибів і синіх дзвоників
липневая краса,
до осені готується
частина листяна.
Червона горобина –
насправді, зелена,
над нею синє небо
і біла хмар краса.
Під молодими кленами
лист липи пожовтів,
неначе він від літечка
сховатись захотів.
На лісовій дорозі – палиця,
буцімто зміючка,
та справжня не завадить:
дорога лісова.
Веде собі доріженька
у смугу лісову,
пісок, лісок і дерева
тягнулись у висоту.
І далі в ліс дорога
широка пролягла,
зелений ліс чарує,
дощу жде і тепла.
13.07.2018.
Світлина Ігора Винниченка:
“Тринадцяте – п’ятниця.”
Автор публікації
Титул: Вибір видавця (Червень 2019)
