Коли ти заграв на струнах душі,
Я враз запалала!
І раптом, забула мелодії всі,
до тебе, що знала!
І як так зумів? Кипить моя кров,
І сердце у грудях тріпоче.
Це хімія, мабуть, що зветься любов…
Горять, мов ті вогники, очі!
Мій погляд, зустрівшися знов,
Соромлячись я приховаю…
Вуста приховають від тебе любов…
А очі кричать: я кохаю!