Я знаю дівчину, мовчання, Утома тяжкая від слів Панує маревом сіяння Зіниць розширених вогнів Її душа відкрита спрагло Лише віршам дзвінким, як мідь Життя пересічне й огрядне Минає гордо, мимохідь Легка, нечутна, некваплива Не йде, а начебто пливе Не скажеш, що вона вродлива Та щастя все у ній моє Коли […]
Гумільов
2 posts
По дзвінких піду я шпалах Думати й зорить В небі жовтім жару спалах Рейок стрілка мчить В залах станцій хмурих буду Спати, тремтячи, Як не витурять приблуду Вартові вночі А тоді мрійливий спогад Прийде в сотий раз Пані, що пустивши погляд, Сіла в перший клас Що красуні благородній Вся моя […]