Рудий осінній кіт яскравим світить оком, Муркоче ніжно, листям шарудить. Він тулиться до щік пухнастим теплим боком, Лоскоче промінцями вус дзвінку блакить… ©Марина Губарець
листопад
5 posts
Чекаю я на осінь цілий рік, Щоб, загорнувшись затишно у шалик, Пройти сплетінням дощових доріг Й збирати спокій – за кришталиком кришталик. Я напуваю спокоєм себе, Змішавши в келиху вогняне листя, Похмуре небо, яблуко рябе І прохолодне сонячне намисто. Волоссю я додам каштанів блиск І причешу його шаленим […]
Верба косу заплітала – Листя в воду опадало. Золотисту вишиванку Осінь листям гаптувала. Роздавала подарунки Листопадниця-чаклунка: Ковдри, сукні та сорочки У яскравих візерунках. ©Марина Губарець листопад 2017
Время для ветров и листопада, вдруг пролетающих снегов, это ноябрь с тобою рядом и его время наступило вновь. Деревья кронами шатают, пустые ветки без листов, ещё последние роняют, последний бросили покров. Летит листом последним время, и не кончаются шаги, кутает в плед душу и тело, и кружки с […]
Ранок дихає прохолодою. Трави зблідли, мов неживі. За якою таємною згодою Править осінь дива вікові? За наказом, а чи за порадами Оголяє фігури тонкі, Забавляючись листопадами розкриває обійми м’які. Як художник, захоплений фарбами, Відтіняє узори крихкі. Урочисто спалахує барвами Проводжаючи дні гомінкі.