Чекаю я на осінь цілий рік,
Щоб, загорнувшись затишно у шалик,
Пройти сплетінням дощових доріг
Й збирати спокій – за кришталиком кришталик.
Я напуваю спокоєм себе,
Змішавши в келиху вогняне листя,
Похмуре небо, яблуко рябе
І прохолодне сонячне намисто.
Волоссю я додам каштанів блиск
І причешу його шаленим вітром.
З очей змахну сльози застиглий віск
І вмиюся п’янким грибним повітрям.
Люби мене, як люблю осінь я –
З негодами і прохолодним сонцем,
З врожаєм, сумом і сухим гіллям –
Такою ж різною, як може бути осінь.
©Марина Губарець
листопад 2019
2 коментарі “Чекаю я на осінь цілий рік”
Дивовижно. Як тонко. Так захопливо про чарівницю-осінь ніхто, мабуть, не писав.
Дякую за таку високу оцінку, пане Олександре! Після цих слів хочеться шукати нових яскравих образів.