Чекаю я на осінь цілий рік,

Щоб, загорнувшись затишно у шалик,

Пройти сплетінням дощових доріг

Й збирати спокій – за кришталиком кришталик.

Я напуваю спокоєм себе,

Змішавши в келиху вогняне листя,

Похмуре небо, яблуко рябе

І прохолодне сонячне намисто.

Волоссю я додам каштанів блиск

І причешу його шаленим вітром.

З очей змахну сльози застиглий віск

І вмиюся п’янким грибним повітрям.

Люби мене, як люблю осінь я –

З негодами і прохолодним сонцем,

З врожаєм, сумом і сухим гіллям –

Такою ж різною, як може бути осінь.

©Марина Губарець

листопад 2019

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Maryna Gubarets

72

Коментарі: 17Публікації: 26Реєстрація: 06-10-2020

Бронзове перо

Достижение получено 07.10.2020

Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій