Книга, що стала повітрям Написана синьооким самітником, Що бавився словами як намистинами, Що відчиняв двері в безодню, Що жив у хиткій хатині, Яка була зроблена з очерету, Що ріс на холодному озері, Де плавали білі лебеді, Де кваки співали про синяву, Коли падав с небес дощ. Книга, що стала димом […]
озеро
13 posts
Туман над озером, туман, І лебеді летять над плесом, І листя зірване летить, – Летить, як вітер без адреси. Летить над озером летить. Здимають грудь рожеву хмари І заглядають крізь туман У плесо озера, і тягнуть Кошлаті відблиски примар. І все вдивляється, і все В холоднім подиху світання Шукає спосіб, […]
Сниті стебла високі і травиночки тонкі, а ще трав зелене море і то – Хомові простори. Красне літечко чекала, по верхах його шукала, виглядала з висоти там, де пагорби й ліси. Де гаї і переліски, вдалині є русло річки, що звивається вужем, повноводна там тече. Зацвітає іван-чай, красне літо зустрічай, […]
Грає осінь сонату на струнах моєї душі, звуки нечутно злітають десь у сяйну височінь. Вплітаються в музику вітру, у шелест листків золотих, у запах останніх вже квітів, у сльози дощів проливних. Симфонія осені лине над лісом, над містом, селом, дзвенить у полях і долинах прекрасна і дивна, мов […]
Уже малює сонце тіні і так відмітить височінь, заполонили хмари небо, на озеро кидають тінь. Дрібними мерехтить хвилями, дзеркалить тонкі лінії беріз, осик над глинистими берегами, у верб густих багато кіс. Вербиці вже світло-зелені: на них – китиці і листки, хитає вітерець під небом, у воду зронять три […]
Чудны озёра берегами и свежий ветер прилетит, а тучи серые над нами, но солнца лучик заблестит. Пробъётся он сквозь сонмы тучи всполохом ярким в берега, вдали темнеет, но прозрачна колышется у берегов вода. Блуждает снова в небе лучик, он ищет где бы засветить, и пробивается сквозь тучи, на […]
Звучала песня на ветру, или то птичий глас в бору, что звонкою польётся трелью, как будто заливается свирелью? Вдаль уплывают облака, слегка сверкают белые бока, а в небе голубом, чудесном слагает жайворонок песню? Исполнит песенку на высоте, а с ним уже бывать весне, и смотрит в воду из […]
Мир вокруг в дремотном ожидании, рыже-чёрной линией рисунок берегов, как будто глинистою стаей замирал по краю берега рогоз. Белизною снег подсветит, стебли к воде клонил рогоз, тает снег и дождь отметит поверхность капельками вновь. Дождь вместо снега моросится, на вербах тает с ночи лёд и падает в озерное […]
Под солнцем купола сверкают серебряными яркими боками, серые тучи мощными бывают, а белые вперёд пускают. Тройной волною уплывали, вдогонку с ними серые плывут и будто белоснежные спасались: возьмут да и догонят вдруг. Перед грозою – тихое зеркалье, лишь томный ветер шевелит берёз рисованную чёткость, дрожащее смирение осин. Здесь не одни […]
Себя в воде купают вербы, чётких теней нарисован блик, небес меж ними отражение, голубовато-серый лик. Рогоз колышется столь мерно, как будто маятника миг, но держат стебельки коренья, в воде упрятав корня вид. Шумели кроны на деревьях и гром далёкий прозвучал, и наползает серой тенью грозы, что близится, оскал. На горизонт […]
Даруют небеса прохладу, полно зеркалье тишины, рябило озеро чудное, а небеса ветров полны. Исчезло ветра дуновение и проявилось как кино зеркалья чёткое виденье, волною туч соблюдено. Ветра исчезли, лёгкой тенью рябит фигурами листов и утка возится самозабвенно, но у других лишь берегов. А шум ветвей не отступает, не замирает ни […]