До вашої милості, більше немає до кого, Писати історію, вітром по небі, древню. Сонячний промінь надпивши пахкого меду, Вибухнув цвітом липкого, задушного червня. Ще в маках червоних гойдалося поле в узорах, Немов на бретельках її легковажного плаття. Здималися перса вдихнувши повітря прозоре. І сходився плай обвиваючи дивні гори, В долині, […]
Венера
2 posts
Ти розпустиш своє волосся, В день, що згубить усі метафори, І настане – нічого кращого, Як розбити античні амфори. І настане – нічого більшого, І нічого за подих вічності, В безмовному стані зречення, Від духу мистецтва античності. Від слова і рими – стриманий, Твоїм розхвильований поступом, Як світлом так тінями […]