Зашарілися, мовчки стоять.
Терпкий запах у келихи ллють.
Вечоріє на вулиці в п”ять.
І відкрита вже осені суть.
Вже немає у лісі пожеж,
Лиш прозоре чекання зими.
Хризантеми єдині без меж.
Хризантеми, як вічність…як ми.
У долонях тримаю квітки.
Удихаю цей запах єством..
Хризантеми, як справжні жінки!!
Наче символ, а може ..- як сон.

Думок на тему “ХРИЗАНТЕМИ, ЯК СПРВЖНІ ЖІНКИ…”
Гарно!