Жива печаль холодної пори.
Бере за плечі непомітно втома.
Знайомий світ, знайомі кольори
Ізнов спектакль показують знайомий.
Не смієш дихать. Нащо зайвий звук?
Та я і сам неначе нетутешній.
І котить сонце в ніч небесний жук,
І падолист обтрушує черешні.
6 коментарів “Жива печаль холодної пори….”
Зачитуюся Вашою поезією? Чи є у Вас збірочка? Я б придбала.
Дякую, але збірки нема
Шкода, що нема. Ваші вірші по-справжньому прекрасні.
Поки що нема, бо мене скоро на ФБ за подібну фразу почнуть бити.
З таким талантом, гріх – не мати збірки!))
Талант – це міра ваги дорогоцінних металів у древньому Середземномор’ї. Коли мені виписували мій, то вирішили, що можна обійтись без грошей, раз один талант вже є…