Листопад, він так схожий на душу,
Що стоїть без прикрас на вітрах.
Хто ж цілунками сльози осушить?
Чи обійми відкриє, мов птах?
Листопад, із берізок мережки –
Чорні нитки гілок в небесах.
І засипана відчаєм стежка,
І кохання, що є лише в снах…
Листопад… і прозора самотність
Шарфом кутає твоє єство…
Листопад … і здається сьогодні,
Що весни взагалі не було…
Листопад промайне… хуртовина
Затанцює свій вальс у полях.
Листопад… і чекання єдине,
Що у чашку наллє нам життя…
Автор публікації
Коментарі: 13Публікації: 52Реєстрація: 08-08-2020
Достижение получено 14.01.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
Достижение получено 09.09.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Думок на тему “ЛИСТОПАД.., ВІН ТАК СХОЖИЙ НА ДУШУ”
Чудовий твір👍🍁🍁🍁🍁🍁