Очі осені
Уперлися зіницями, не кліпають.
Всі кольори — здивований мольберт.
Виглядають з-під брів, ще літа квітами.
Осінній приховали знов сюжет.
Спинилися, чекають на реакцію,
Хоча вона вже в мене на щоках.
В очей буває неймовірна грація.
У них початок і, напевне, крах.
Втомилися, нічого не приховують,
Оголюють усе своє єство.
У душу заглядають заспокоєно,
Хоча між нами трьохпакетне скло.
Промовчали, а наче сотня повістей
Закинута у мізки — глюкнув диск…
Осінні очі, погляд наче в совісті,
Неначе в правди, незатертий блиск.
2 коментарі “Очі осені”
осінь -прекрасна пора …красивий вірш
Поетично, барвисто, щиро, є образ золотої осені…..