Це символ надприроди, надлюдини
Оголено усе – душа й дерева.
Вся на долонях щирість і любов,
А горобина, мов жива поема,
Втрачає і втрачає власну кров.
А горобина, мов свята Марія,
Тремтить на вітрі, але все мовчить,
А я шукаю в горобині мрію,
В душі неначе вогнище горить.
На горобині у осінню днину
Моя підтримка у складнім житті.
Це символ надприроди, надлюдини,
Це віра необхідна так мені.