Цю ніч я не спала, печатала і виправляла…
І різала, клеїла, думала, як то зробить.
Будильник «на сьому», а я ще, напевно, не спала…
А вже за годину дитинку потрібно навчить.

Навчити писати гачечки, петельки та цифри.
Заправити блузку і зав’язати шнурки….
Ми з дітками стали вже друзями, як самі близькі.
І зовсім не страшно в майбутнє всім разом іти.

Втомилася трішки. Ще темно, і Слава Богу…
Лежу я і мрію поспати десь до десяти…
Та кожного дня я іду до шкільного порогу.
Я вибрала вчительський шлях і я хочу ним йти!