Ти даруєш мені червоні троянди, Тримаєш за руку й шепочеш любов, По стежині пелюсток мене серце знайде, Знаю колір кохання,колір як кров. Ти даруєш мені білі троянди, Кажеш ,що ніжні як моя душа, Ніжність і сила найкраща команда, Якщо на дорозі один не лиша. Ти приносиш мені ромашок від поля […]
Daily Archives: 01.02.2021
23 posts
Якщо це не сон – то чудова реальність, Якщо не кіно – то цікавий сюжет, Мабуть не буває,але ж таки справжність, Немов лотерейний щасливий білет. Якщо це не казка – то справжні герої, Якщо це роман – то хороший кінець, Упали в історію гарну ми двоє, Нам доріжку у квітах […]
Плаче берізка самотня у полі, Воно ж залишилася зовсім одна, Зрубали дерева,стоять луги голі, Сліз вже немає, постікали до дна . Як згадає колись біля неї багато, Струнких і розлогих дівчаток росте, Боялась вона одинокою стати, А тепер тільки листя опавше й сухе. Згадає навесні пташки прилітали, Їх колихали зеленії […]
Повен місяць,зорі світять над землею, А під зорею чуть дівочий тихий плач, Погану гру і роль зіграло життя з нею, А білий колір повернув на бік невдач. Заплаче тихо,щоб ніхто її не бачив, Ніхто не чув і про кохання не питав , Сльози щирі лиш стікають по незрячій, По душі […]
А білесенький сніжок вже замів доріжки, Стука морозець в вікно, щипає носик трішки, Заходились дітки вмить вдягати рукавички, Теплі-теплі шарфики, щоб не замерзло личко. А білесенький сніжок сипле із хмаринок, На порозі сірий котик розгляда сніжинок, Очки в небо підіймає, жмуриться швиденько, Нема ні краю, ні кінця квіточкам біленьким. А […]
Плаче ненька Батьківщина, Сльози не всихають, Вороги все топчуть квіти, Душу розривають. Вкрили східні землі трави, Трави ж не зелені, У крові стежки стікали, Похилились клени. Небо засмутилось синє, Громом відганявши, Плакало, що діти гинуть, Тіло ввись віддавши. Плакало ,що зими й літо, Акорди сумні грають , Матері несуть лиш […]
Життя – це найцінніше,неповторне і єдине , Хто б ,що нам на світі не казав, Народжується кожна щоб шлях пройти людина, Та багато є і тих,хто не здолав. Як жаль того,хто ці́ну життю втратив, Віддавшись назавжди у небеса, Такі думки жорстоко в серці мати , Життя – це ж сонце […]
Село моє, тут рідне все Моє дитинство непросте, Старенька хата на горбку, Весняні пахощі бузку. Село моє, пташиний спів, І юність я зустріла в нім. Всім серцем полюбила я Село і пісню солов’я. Село моє, лани широкі І небо чисте, синьооке, Високі верби над рікою, І кущ калини […]
Немов підбита пташка Плазую по землі. Повір, не так вже й важко Зостатися одній. Я дочекаюсь весну, Не відчувай вину! Із попелу воскресну! Тобі на дивину. Вдихну ковток повітря І Феніксом злечу. Легким весняним вітром Від тебе полечу. І більше не згадаю… Чом крила обломав? Одне лиш я благаю, Не […]
Людина потуха, як свічка, Її ніхто вже не почує, Не заплаче в темну нічку, В друзів більш не заночує. Як часто зірка погасає, Що вчора ясно ще сіяла, Було життя, уже немає, Здається так його замало. Ще вчора плакала, сміялась, Багато справ, уся в бігу, Сьогодні з сонцем попрощалась, Холодне […]
Ушедшие когда-то, на века, Придут в зените славы и достатке, Вернёт их к жизни времени река, Чтоб навести у нас свои порядки. Сойдут они с гранитных постаментов В следах от птиц, в посмертных орденах. Сметут пустых тщедушных президентов, Стоящих ели-ели на ногах. К себе приблизят дельных и разумных, […]
Белладонна невзрачно мелькает, Словно блеклый маяк у болот. Черный путник томясь упадает У обмана прекрасных ворот. Верит он, что за ними отрада, Бережет он надежду в душе. Пусть страдает, лишь так ему надо – Путь тернистый закончил уже. Там за пестрыми лентами правды Горькой, мертвой болотной воды – Не залечит […]
Якщо тобі самотньо І в келих ллється вино. Випивай, Вливай, Виливай – Най всюди буде воно. Ріки червоні рокочуть: В грудях, В погляді – Всюди. Байдуже стане все. Й потонуть у цьому люди
Не тримай її долоню, як не любиш. З ніжним серцем просто не гуляй, Вона не знає, що лише голубиш, Тож марні сподівання не давай. Не цілуй вуста, коли не хочеш, Приємний дотик в душу не неси, Не даруй дівчині темні ночі, Вони ж не варті чистої краси. Не […]
Ми покоління Калі-Юга. На жаль… як прикро не звучить. Кругом одні лише злодюги. Ніхто на поміч не примчить. А так вже хочеться просвіту Щоб не війни, захмарних цін Побачити годину світлу Піднятися нарешті із руїн.
Засіяв на небі місяченько, Завмирало уночі серденько, Погляд в зорепаді, мріяла про щастя, Малюючи кохання на зап’ястях. Засіяв на небі з зіроньками, Укривши дівчиноньку всю думками, Знаю їй цю ніч вже не заснути, Серцю пісню про кохання не минути. Засіяв на небі, так цікаво, Поглядати вгору все ласкаво, Здається, що […]
Валентина Дергунова ” МОЙ СНЕЖНЫЙ АНГЕЛ” Уже было далеко за полночь, когда начался снег. Густой красивый он за несколько минут превратил все вокруг в зимнюю сказку. Начиналась метель – Только этого мне не хватало тихо сказал мужчина остановив машину на дороге и глядя в снежную ночную даль слушал, как зима […]
Я досі вчуся жити – як без тебе?! Завила тіло в тертий камуфляж. Душа кричить і проситься у небо – Розбитих мрій згорає фюзеляж. Роки ідуть – я так і не навчилась… Не наречена, навіть не вдова… Я просто так – без тебе залишилась! Примхлива доля плаче жартома… […]