Якби ж ти знала, рідна, як болить
Та рана втрати розриває груди.
І це не правда – час не загоїть,
А так, приступить, та й на мить забуде.
Якби ж ти знала, рідна, як пече
Вогонь розпуки, що й не загасити.
Непроханих сльоза по щоках все тече –
Ну розкажи, як тут без тебе жити…
Якби ж ти знала, рідна, як болить
Розгублена душа у цьому світі,
То ти б прийшла…у сни…хоча б на мить
Чи посміхнулась із небесної блакить.
Я дякую, Тобі за молитви,
Що ти навчили кожен день читати…
Та тільки, прошу, ти прости, прости,
Бо стали ми усе це забувати …
Якби ж ти знала, рідна, як болить…


5 коментарів “Якби ж ти знала…”
Дуже зворушливо, та боляче. Відчуваю, що написано серцем, яке знає, що таке біль втрати… Дякую!!!
Відчула біль душі.
Щиро дякую ❤️
написано так, що душу рве. Дуже знайоме те болюче відчуття розлуки. Пишіть, бо дуже гарно пишете.
Я щиро дякую за увагу до моєї творчості 💖