«Задихаючись»
Ми кохаємо тих, кому зовсім байдужі,
Ми цінуємо тих, ну кому не до нас.
Задихаючись в їхній холодній ми стужі,
Зашморг вдівши на шию в замін від прикрас.
Проводжаємо в далі безсонні ті ночі,
Все гортаючи пам’ять чужих сторінок.
На папері виводячи фрази пророчі,
Огортаючи серце в терновий вінок.
Ми кохаємо тих, кому зовсім байдужі,
Та кохання не втримаєш на повідку.
Задихаючись в їхній холодній ми стужі,
Свою сутність ховаємо, хижу й гидку.
22.10.2017.
Автор публікації
Коментарі: 6Публікації: 291Реєстрація: 26-08-2018
Достижение получено 25.04.2020
Титул: Вибір видавця (Лютий 2020)
Достижение получено 26.01.2019
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
2 коментарі “«Задихаючись»”
На жаль, так буває часто , Кохати байдужих і бути байдужіми до тих, хто усім серцем кохає нас. Дуже вразив вірш! дякую!
Дуже несподіваний сюжет, хоча такі ситуації я переживав особисто. І не лише я, а багато людей. Це Вічна тема поезії, розпочинаючи від Олександра Пушкіна-генія світової літератури…Але кохання повинно дарувати Людині радість, а не агресію. Тоді це стан “пристрасті”, який спалює Розум, породжуючи зневіру у Могутність Кохання….Це лише абриси психології стосунків закоханих. Але історія кохання у кожної людини особлива. Цей вірш написаний дуже талановитим поетом, творчість якого дуже самобутня…Вітаю)))