На землі розквітала весна,
Грала в ігри любовні із вітром.
І у тиші вечірній, в садах,
Гралась ніжним із яблуні цвітом.
Вся горіла, палала, цвіла,
В поцілунках вітрів потопала.
Не жаліла окрилених мрій…
Й неминучих реалій чекала.
Прийшов май – цілував, обіймав,
Пестив, ніжив, лілеяв, туманив,
І обійми морозні плакав,
Доки ніжнії барви не зранив.