Знайти і загубитися у хвилях вічності
Злетіти чайкою до неба високо
І знов торкнутися до хвиль земних
Летіти над поверхнею води і не розбитися
Все слухаючи вітру шум і плюскіт хвиль
Опавшим листям милуватися
Що може не тонути у воді
Повільно на поверхні колихатися
Милуючись у дзверкалі із хмар
Зануритись у воду головою
І винирнути іншою уже
Щоб голоси людей віддалено лиш слухати
І знов злетіти до зефірних хмар
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 4Реєстрація: 02-08-2020
Думок на тему “Хвилі вічності”
Я просто вражений такою глибиною філософських роздумів про Світ людської Душі….( І це на тлі того, що тут деякі люди пишуть вірші про “колготи та штани”. І інші люди це читають і радіють цьому? Просто невігластво та абсурд!!!). Вибачте, що не втримався від порівнянь!!! Хочу наголосити, що Ваша чиста та філософська поезія, це немов ковток свіжого повітря ….Вибачте за мою трохи емоційну щирість. Бажаю нових творчих натхнень)))З повагою Валерій. Київ.