Душа без тебе інеєм покрита,
Мереживом невимовлених слів…
А час пряде на веретені літа
Суцільну нитку неба і полів…
І де йому в щоденній круговерті,
Снуючи долі крихітну вуаль
(Де вузлик – народитися й померти),
Малих сердець помітити печаль?
Така дрібниця в тлі світобудови –
Ця ніжність між рядків на папірці,
Коли одним лише привітним словом
Ти посмішку малюєш на лиці…
Думок на тему “Душа без тебе…”
До краєчків наповнений змістом. Дуже вдалий.👍