Цей дощ неспроста, його краплі занадто вагомі,
Такі безутішні,що душу проймають до болю…
Ми стрілись на мить і здалося – давно вже знайомі,
Та мимо пройшли,в світ ілюзій на пошуки долі.
Два стомлені серця жаданої мрії злякались
І в дощ утекли, щоб в своїх міражах знов пропасти.
А небо тремтіло і впасти хотіло здавалось :
То ангели плачуть за нашим утраченим щастям.
2 коментарі “Цей дощ неспроста…”
жаль… але ріка життя тече далі. можливо воно і на краще.
Сумно!