Крізь гамір слів, сигналів і асфальту
Поволі пробираюся туди,
Де тиша голосом відточеного альту
Перенесе в знайомі сторінки.
Там дами, парасольки і карети,
З тростинами, в циліндрах джентльмени.
Будинки – кам’янисті трафарети
Стоять, немов для фільмової сцени.
Кімнати там пропахли керосином
І ліхтарі тьмяніють крізь тумани.
А тиша вулиць – довга і невпинна
Поєднується в унісон з думками.
Із чашки з порцеляни вип’ю чаю,
Вдихну красу цнотливої природи
І неохоче книгу відкладаю
До іншої, наступної нагоди.