Між тисячами масок заховані сотні чужих облич Що змусило тебе повернутись сюди дівчинко, що На балу, що триватиме цю під місяцем цілу ніч Ти хочеш побути попелюшкою, але заради чого? Його погляд обпікає тебе і полонить твою душу Та знай – його не цікавиш ти, просто змирися Він давно не […]
Daily Archives: 17.10.2020
13 posts
Восхищение Она пахнет малиновым пуншем, А волос, – миндальным орехом. Я был для неё самым лучшим, Насквозь пропитана светом. Губы так пахнут ванилью, Тело, как шёлковый меренг. Пожертвую временем, жизнью, Лишь бы пришла на мой берег. Сильные, когда любим, Слабы, когда ненавидим. Гордостью, душу погубим, Чувств настоящих не видим. […]
Берегитесь, мыши, и ходите тише, кошка грозная живёт и она на мышек ждёт. Сторожует у дверей, уходи-ка вон быстрей, кошка рыжая живёт, кисы берегись, народ. Стоит кошка у дверей, прогоняет всех взашей шустрых мышек со двора и соседского, но пса. Здесь топор за ней стоит, его кошка […]
А мне бы к морю, хоть на миг, А мне бы в тишину Нырнуть сейчас ко дну. Чтоб волшебством наполнить лик, На миг…
І те, що зовсім не моє, І те, що видано мені – Усе на цьому світі є. У цьому віці, в цьому дні. І кожне слово – мов маяк. Все має сенс, все має зміст. І, певне, ти – не просто так, І я тобі – не вітру свист.
Ти хочеш знати, як у мене? Живу, сумую, сплю, читаю. В обід п’ю м’ятний чай. А ввечері туман вдихаю. І не пишу тобі. Вже ж вибачай. Буває, що півдня мовчу. Ходжу, не дивлячись під ноги. А є й таке, що наговорюсь досхочу, Бо з усіма веду порожні діалоги. Сьогодні в […]
Нам встреча уготована сегодня. Если судьба окажется щедра, Она придёт ко мне и ночь, как сводня С меня возьмет оплату до утра. Не вижу смысла гордым притворяться. Я так решил, а значит ты моя. И снова мир вокруг начнет вращаться, Вновь станет обитаемой земля. Сплетенье тел, взамен словесной […]
А що тим закоханим дощ? Вода, що струмує із хмари. В серцях не згасає вогонь – У нього могутніші чари. Де мокре, там буде сухе, Де зимно, там сонце пашіє Там молодість вічність живе Не смертна вона й не старіє.
Ой, ти, скрипочко чарівна, Мелодія твоя дивна, Вмієш весело сміятись Й гірко плакати-ридати. Буйним вітром зашуміти, Падолистом шелестіти І плескатися, мов хвиля, Неймовірну маєш силу. Коли в руках віртуоза, Викликати можеш сльози І до танцю запросити. Як же тебе не любити? 2018 р.
Вона всміхалась сонячно й звабливо, Вдивлялась пристально в туманну далечінь, Так шепотіла ніжно і грайливо, Й в туман вдягала ранків сонну тінь. Здається ніби завжди легковажна, Але в душі – майстриня і творець, Її хода замріяно вінтажна, І лине з вуст кохання вітерець. Вона чарує дотиком незримим, Дарує радість з […]
Чому так гірко плаче осінь? Хіба залишилась одна? А може слізно в Бога просить, Щоби затрималась зима? Вона ще хоче покружляти Вогняним листячком із вітром, Ще хоче щедро дарувати Свої багатства людям, дітям. Ще хоче зберегти для себе Терпкий цілунок хризантеми. Ще хоче журавля у небі Й листопадової поеми.
Крізь гамір слів, сигналів і асфальту Поволі пробираюся туди, Де тиша голосом відточеного альту Перенесе в знайомі сторінки. Там дами, парасольки і карети, З тростинами, в циліндрах джентльмени. Будинки – кам’янисті трафарети Стоять, немов для фільмової сцени. Кімнати там пропахли керосином І ліхтарі тьмяніють крізь тумани. А тиша вулиць – […]
Офіційно вони зустрічаються вже 2 роки. Мало хто знає, яка важка й складна історія довгого знайомства ховається за фіранкою теперішнього спокою. Титанічна робота обох, дозрівання й «мудрішання», які напевно триватимуть все життя. Їх матері вже познайомились. З батьками складніше: один зараз в далекому закордонні. З іншим сьогодні нарешті знайомство. […]