Хто в порухах твоїх любов застане,
А в погляді розвідавши жагу,
Зчитає сон, що в серце проникає,
І важить більше, за його вагу.
Чи зважиш ти, хто з поглядом навпроти?
З твоїх очей причасником зійшов,
І в порухах, що снять круговороти,
Засвідчить чемно віддану любов.
Та хто ж вдихне його тремке видіння,
Коли в тобі не розгадавши ключ,
В собі відчує інше ваготіння,
Яке з безумством ходить обіруч.
У тих орелях лиш одне призначення,
Гойдати те, що вже немає значення.
Автор публікації
Коментарі: 81Публікації: 74Реєстрація: 08-04-2020
Достижение получено 08.07.2020
Титул: Автор місяця (Червень 2020)
За публікацію “Прощаючись”
14 вподобання користувачів у червні
Достижение получено 11.05.2020
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 06.05.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
6 коментарів “СОНЕТ І”
Шокована, таке гарне, ніжне…
Як на мене, дуже філософський сонет… Я так не вмію писати. Не все зрозуміла. Кожен рядок несе змістовне навантаження. Так пишуть поети! Я -аматор зі своєю писаниною тільки і можу, що насолоджуватися глибиною думки, що несе автор.
Виходить, що ця глибина надто незрозуміла. В цьому проблема мабуть, але то вже таке. Дякую за оцінку.
Василя Семенович а теж не всі розуміють) Але для мене він-неперевершений!!!! У Вас є щось спільне.
“застане-проникає” – неправильна рима;
після “більше” коми не треба;
“снять” хто чим? з тексту не видно: чи порухи круговоротами, чи круговороти порухами;
“не розгадавши ключа” правильно: родовий відмінок, бо заперечення. але тут слушне: “не вгадавши”;
у тих – кого? – орелей, родовий відмінок, а не місцевий;
“призначення-значення” – спільнокоренева рима;
“не має” тут треба окремо;
а після “призначення” мають стояти дві крапки.
Гарненьке!