Як мало ТИШІ у сучасних душах
І як багато пафосу та слів,
Як часто люди БОЖЕ в собі глушать,
Натомість – заздрість, ненависть і гнів.
Як мало тих, що СЛУХАТИ готові,
Не осудивши в гордості когось.
Як мало в душах Божої ЛЮБОВІ,
Натомість “Я” до неба піднялось.
А світ стоїть на тих, хто любить тишу,
Хто в горі іншим руку подає.
Хто бідного в недолі не залишить
Й не думає лиш тільки про своє.
Хто добротою серце зігріває,
І бачить світ, як бачить його Бог.
Того, хто впав бере і підіймає,
Хоч має сам в житті своїх тривог.
І часто світ таких не помічає,
Любов й добро знецінені давно.
Та уявіть, що раптом їх немає –
Одразу все покотиться на дно.
А це так легко тим, котрі охочі
Принести трохи світла в темний кут.
Потрібно лиш відкрити ширше очі,
А Бог покаже правильний маршрут.
Автор публікації
