Є дивна мить у надвечір’і,
Немовби світлом неземним
Усе навколо на подвір’і
Стає прозоро-золотим…
Земля і небо наче злиті
Без горизонта, без межі
Земне життя з містичним світом
Зустрилися на рубежі…
Згасає день за небокраєм
В прощальних променях тепла,
І серпень осінь зустрічає –
Не забарися, золота…
Надвечір’я
