Daily Archives: 21.11.2020
13 posts
Киса на закате шла себе куда-то, а куда теперь идёт, может мышек она ждёт? Уходите, мыши, или будьте тише, на закате кошка опасна немножко. Бегайте потише, кошечка тут дышит, воздух ощущает, вечер обещает. Киса на закате, грозно топнет лапой, стрелою умчится, осень уже длится. 13.10.2020-21.11.2020 Фотография […]
Боюсь чогось в житті не встигнути: Комусь важливих слів не доказати, Пробачення у когось попросити, Якусь цікаву книжку дочитати… Боюсь чогось я не навчитися, Як дуже хочеш, то знаходиш сили… Боюсь на мить я зупинитися, Себе утратиш – світ не милий… Боюсь чогось я не побачити: Країн далеких та цікавих […]
Крики майдану в моїй голові, Перемішана кров із бруківкою… Шини палають в багрянім вогні, Для когось майдан – залишився домівкою. Києм по спині – ціна за свободу, В крові обличчя вкраїнський народе! Як перейти збаламучену воду, Немає кінця цьому клятому броду. Постріли, крики злилися […]
Над зачарованим над бором, Де на гілках куняє мох, Горох налущила Тодора, Звичайний зоряний горох. А небо добре, неозоре, Там місяць є, і правда є. І знову снилося Тодорі, Як ніч з калюжі всесвіт п’є. малюнок Олега Шупляка
Сколене серце холодом То зупинився час, Зболене серце спогадом, Що не піде від нас. Як же дивитись можемо В пам’яті сотні свіч? Скільки то жертв там зложено, Скільки забрала ніч?! Снігом і вітром знесене, Зло поховало враз, Білими тими плесами Аж до нових ураз.
Ні чорні ідоли, ані прийдешні тіні Тобі уже не зможуть помогти; Заплутався ти в злоби, мов у павутинні – В душі вже зерна ненависті встигли прорости. Ціни такої вимагає абсолютна влада, Нехай ти й був лише халиф на час, Та коло ніг твоїх лягли зірок плеяди, І втратив ти перелік […]
Був в Мхайла білий кінь, Думав їхати ним він. Але коник десь утік, Зажуривсь Архистратиг: -Де ж його тепер шукать, Як поїду святкувать? Обізвався Листопад: -Виручить тебе я рад. Є у мене гарний кінь, Сірий в яблука це ж він. То ж бери його і їдь, Святий отче Михаїл. Іменини […]
Бринить розгублено струна душі, Осіння прохолода віє, А я пишу сумні вірші, Сама собі ніби не вірю. Читаю строфи і слова Неначе пісню полум’яну серця. Як оксамитова канва Морозний іній по двору снується. Прикрасить візерунками листки, Які давно обпали на підлогу Крупою білою запорошить хатки, Тини, подвір’я і […]
