В повітрі лиш почулася весна
І все по волі прокидатись почало.
І тут із неба гримнуло: «Війна!»
І Харків знову снігом замело.
Лягає попіл на той білий сніг,
Горять будинки у морозний холод.
Не вітер, а розриви все збиває з ніг
І сіють орки непроглядну темінь й голод.
Замерзне на щоці гірка сльоза,
Пошерхлі руки розриваються від болю,
Але сюди дороги вам нема!
За свою землю ми готуємся до бою.
Чому прийшли сюди, коли ніхто не звав?
За, що у нас вчепилися кривавими руками?
І по жилих кварталах – знову АВІАУДАР!
Холоне в жилах кров, але вам не тягатись з нами!
Бо правда, все ж, на нашій стороні
І віра в серці живить наші душі.
Нема моїх дітей на чужині.
За їх життя тепер боротись мушу:
За цей землі шматочок під ногами;
За мирне небо голубе;
Не на підлозі спати щоб ночами.
Солдате ЗСУ – люблю тебе!
17.03.2022
Автор публікації
Людина міцніше каменя, але ніжніше троянди.
