Зима! Вже скучили за снігом,
Та тільки смуток на душі,
Бо не приходить до нас диво.
У спину встромлені ножі –
А ми йдемо! В обличчя вітер,
В руках торбинка мандарин –
Ці спогади, як ми ще діти
Чекали новорічних див…
У серці жевріє надія,
Тож можна розпалить вогонь –
Колючий та холодний іній
Розтане від тепла долонь.
І лід сердець тече крізь сльози,
Які розтоплять навіть сталь,
А потім стрінуться з морозом –
Він їх оберне на кришталь!
І під мелодію красиву,
Під кришталевий передзвін,
Ми знову віримо у диво
Із ароматом мандарин…
Тетяна Leontieva