Для голосування необхідно авторизуватись

Любов

В цю пізню осінь, що царює за вікном,

Не лиш дощі й тумани народились,

З’явилися Любов… Й, злетівши стрімголов,

У барвах листопаду  закрутилась.

Впізнала! Ось Він! Той хто був зі мною! 

У снах своїх кого охороняла!

Але чому лишалась я німою?   

Чому чекала, спокою не знала?

Мені  б гукнути, але з вуст ні слова

Постукати б, до серця увійти-

Наважитись не можу, бо Відмова

Штовне без жалю в прірву самоти”

І побоялась: “А якщо невчасно?

І в  серці в Нього інша гостя є?”

Любов крихка на стільки ж, як прекрасна,

Її байдужість зразу розіб’є.

Мара в танок Любов гукає спільний-   

Володарка страшних сумних ночей.

Любов хотіла б танцювать весільний, 

Не  зводячи з коханого очей. 

Співати стиха хоче колискову,

І   щоб назвали матір’ю її. 

З  коханим вкупці цілу ніч бузкову

Послухать як співають солов’ї.

Зігрій Любов! Вона і на секунду

Не може залишатись без тепла.

Застудиться. А хвору та безумну

Омана вкраде й огорне Імла.

То  що ж він відповість? Любов не знає. 

На що чекати в вирішальну мить? 

Вона  по-справжньому і міцно так кохає, 

Що вже без Нього, мабуть,не злетить.   

Любов наважилась.

Постукала.

Тремтить…

5

Автор публікації

Офлайн 4 тижні

Татьяна Наконечная

4
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 24-10-2020