Не розумію я чоловіків,
В сучасному світі.
Здаються на вид дорослі,
А на справді, вони наче діти.
Закохуються в стерв,
а хочуть собі милих,
Оцінюють напівголих красунь,
собі шукають цнотливих;
Вірних та слухняних,
Не проти,щоб були в паранджі.
Щоб слугували перед ними,
постійно і в день, і в ночі.
Закохуються в самовпевнених таких безсоромних,
які мають план і ціль, знають мету.
Але обирають тихих і скромних,
То захочуть усіх, то хочуть лише одну.
Закохуються в жінок незалежних та сильних,
Але ж хочуть собі ніжних й слабких,
Щоб на її тлі бути суперменом і мачо стильним.
Багатенько, я бачила супергероїв таких.
В модному такому одязі, в руках круті телефони.
Вихваляння, обіцянки та марні розмови,
Аби здаватися розумнішими, в пошуку гуглять, вже не читають книжок.
І тому шукають собі щоб була,як не розумна вівця, а він її пастушок.
Бажають таких, що пробачатимуть їм зради.
А закохуються в ревнивих, що влаштовують скандали і драми.
З інтернету – цукерки й квіти для вас,
Там же й зіроньку з неба скачають.
Признаня в коханні пісні й розмови весь час.
Даже в месенжер, каву в ліжко відправляють.
Не звинувачую, я чоловіків, просто так відбувається,
Що їхні бажання з почуттями не співпадаються,
Мужський інстинкт з розумом не паруються.
Не розумію я чоловіків, просто їм дивуюся…. ..