Дивилась у вікно частенько,
Все думала, ось-ось зненацька,
Побачить, як іде він степом,
Де стелиться доріжка сяйвом.
Повернеться з війни коханий,
Змахне із-за воріт рукою,
Від щастя галасливо, жваво,
В обійми побіжить такою…
Як тяжко у тривозі жити,
Роз’ятрене чеканням серце,
Молитва…і скоріш новини,
Надія лиш…біда ця щезне.
Тож подумки плете хустину,
З любові, теплоти та віри,
Відчується в тяжку годину,
Кохання оберіг незримий.

2 коментарі “Оберіг”
Дуже зворушливо, дякую!
Дякую за коментар !