І знову листя на деревах жовкне,
В минуле знову літо відійшло ,
Один ще рік забе́ре осінь вкотре ,
А в когось вже багато відняло.
Багато днів позаду, на годинник,
Дивитися не хочеться і зась,
Красива пані не щадить й хвилину ,
Так повністю часові віддалась.
Але мене ще тішить пора року ,
Кружляю я із нею залюбки,
Ступають по листках упавших кроки,
Складу в букет їх ніжно до руки.
Для мене осінь ще не робить суму,
Бо молодіть гуляє ,час такий,
А серце із натхненням бере думи ,
В нагоді йому колір золотий.
Через вікно ,із-далека, чи досить близько,
Я бачу різнобарвні у гілках мазки ,
Це пензликом розмалювали бризки ,
Й довкола все нагадує казки .
Ще сонце іноді лоскоче мокрі шибки ,
Ще іноді всміхається мені,
Та міцно вересень тримає свої щітки ,
Сховати хоче теплі промені .
Вдягати час тепліші треба светри,
Вони зігріють душі і серця,
Допоки в нас “великі кілометри”,
Не дасть печаль вдягнути осінь ця.
Доки ми молоді, нехай кожна осінь буде тільки в радіть …
Автор публікації
Сходить сонце щоранку і щодня,
Сходить сонце- приходить весна ,
Кожен схід нас веде у безодню ,
Кожен захід вперед у літа.
Думок на тему “Осінь не для печалі …”
Дуже гарно 👍