Для голосування необхідно авторизуватись

Вибір

Ранить ноги стерня аж до болю,

Хто, скажіть, вибирав мені шлях.

Я зіткала сама свою долю,

То ж і йду  по стернових полях.

 

Струмінь вітру волосся полоще,

В груди цвяхи зневір забива.

Заважає дістатись на Прощу,

Доки в тілі душа ще жива.

 

Я співаю й від радості плачу,

Бо прощення – то знак для життя.

В небі зірку провідну я бачу,

Що веде по стерні каяття…

 

Я зіткала сама свою долю,

Хто, скажіть, вибирав мені шлях.

Не буває щасливий без болю

Той, хто йде по стернових полях.

4

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Тетяна Любчич

3
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 26-08-2020