Невже ця осінь знову прийде рано?
Невже їй там без мене ну,ніяк?
То зазирне під томик Моппасана,
то з Кама- сутри посилає знак.
То з – під плащів сільських тореадорів,
то зникне враз! І скільки оком кинь:
Червоні сни солодких помідорів,
жовтенькі пузця перестиглих динь.
Ще й кавуни…Ні,люди,- кавунища!
Та картоплі,тумани і сіна.
…Таки сідає біля мене ближче:
” По келишку червоного вина?”
Чи їй там,благородній,не до шмиги,
чи так запав у душу той туман?
Проходь в мій сон читати давні книги
Там тихий джаз і юний Моппасан.
2 коментарі “Осінь”
Дуже гарно!
Тепло, душевно)