Не бережемо людей, і часом ображаєм, Словами-кулями прострілюєм серця. А потім пізно, дуже пізно відчуваєм, Що й не бува дорожчого лиця. А ви ідете десь туди, Звідки з собою нас вже не гукнете, І не прийдете до любимої ріки. За руку ніжно-ніжно не візьмете. Часом так легко образити людину, І душу розірвати дуже легко. Повірте, не допоможе вам година Щоб повернути стомлене вам серце. Пробачайте чвари, не тримайте зла, Кохайте щиро, не шукаючи заміни, Шукайте краще правельні слова, І запасіть життя своє терпінням.