Ми знаємо історію відому
Про жабок двох, що впали якось в глек,
І боротьби стратегію знайому
Нам автор записав на мозку трек.
Та жабка відчайдушно молотила
Своїми лапками до масла в молоці
І анітрохи сили не жаліла
На те, щоб опинитись, де усі.
От тільки дуже швидко потомилась,
Чомусь про це нам не розповіли,
Захлинулась, захекалась, знітилась,
Навколо чорні плями попливли…
І масло збите не допомогло їй,
Вчепившись в нього наче в поплавець,
Слабкими лапками тримала його доти,
Доки розтиснула і наступив кінець…
А що ж робила жабка, та що друга?
Та що не стала “битись лобом в скло”?
Досягнув дна, легенько відштовхнулась,
Вдихнула раз і знов пішла на дно.
Так опускалась й знову піднімалась,
Зберігши той легкий й потрібний темп,
В якому купа сил не витрачалась,
Ритмічно, як то робить диригент.
У голові неквапом пропливали
Часи, коли ще пуголовком була,
Як з сестрами й братами пустували,
Як першого зловила комара…
Вона протрималась так довго і відважно,
Згадавши Соломонове кільце:
Що все в житті мине, воно не вічне,
Й позаду скоро буде навіть це…
Тож будемо сміливо ми шукати
Шляхів, що ведуть просто до мети,
Та щоб про рішення свої не шкодувати
Нам варто подиху помірність берегти…
Таня ШерепКо
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 13Реєстрація: 06-04-2020
Достижение получено 06.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
2 коментарі “Дві жабки”
правда нішо в цьому житті не вічне. та на жаль люди це забувають і думають що “бити головою в бетон” щось дасть. ми повинні боротися з проблемами, на то вони нам і є дані. але не треба заходити занадто далеко. щоб не витратити весь час на непотрібну роботу як та перша жабка. у нас повинна бути одна єдина головна мета. а все решта є лише засобом її осягнення.
Гарно